Це дуже багатообіцяючий матеріал, як стверджує Костянтин Новосьолов, який отримав Нобелівську премію разом з Андре Гейм (Andre Geim). Обидва вчених працюють в Університеті Манчестера, Великобританія. Однак така легкість потоку електронів, з іншого боку, є проблемою. Для виконання розрахунків комп'ютерам необхідно включати і відключати електричний струм в ланцюзі. Схеми відкриття і закриття для регулювання подачі струму називаються транзисторами. Виготовлення транзисторів на основі графену виявилося нелегким завданням, оскільки цей матеріал - дуже хороший провідник.У ході попередніх спроб використовувалися електрони, зібрані в єдиний шар графена, але тут також спостерігався витік електронів, коли транзистор знаходився у відключеному стані. Сьогодні Новосьолов та його колеги знайшли спосіб вирішити проблему витоку, розміщенням шару дисульфіду молібдену між двома шарами графена. Молібден служить ізоляційним матеріалом, не даючи електронам переміщатися нормальним способом з одного графенового шару в іншій. Це еквівалентно у відключеному стані. Квантово-механічний ефект означає, що невелика кількість електронів може «просочитися» через молібден. Це, як правило, трапляється вкрай рідко, але подача напруги через бар'єр збільшує енергію електронів і підвищує ймовірність проходження електронів - починає подаватися досить великий струм. Це еквівалентно у включеному стані. Змінюючи напругу, дослідники можуть включати і відключати подачу потоку, завдяки чому пристрій буде функціонувати як транзистор. Такий графеновий «сендвіч» допомагає зменшити витік в 10 разів у порівнянні з більш ранніми транзисторами на основі графену. Дослідницька група хоче ще більше скоротити витік шляхом збільшення товщини ізолюючого шару . За словами Новосьолова, це, насправді, може вивести дослідження на новий рівень.
Джерело: Агентство по инновациям и развитию